Ніжний легкий вітерець,
ти так солодко лелієш.
Прохолодою приємно,
серед літа, в спеку вієш.
Ти джерельцем аромату,
душу навесні хвилюєш.
Дух легкий, пустун весняний,
Серце ніжністю чаруєш.
Завеснілася душа,
чари духмяні вдихає.
Дивиться у небеса -
Хмарки як пушинки грають.
Ватою пухкою з неба
десь далеко відлітають.
І куди ж їх путь лежить,
Хто ж то відає, хто знає.
Може у далекий край ,
У невідому чужину.
Де душа думками лине.
Де живе кохання миле.
Хай весняний вітерець,
їх як лист, несе на крилах.
На крилах вiтру
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119033000303
Свидетельство о публикации №119033000303
Рецензии