Iнша iсторiя

Серце боляче защемило всередині,
Насіяло туману у заплакані очі,
Я перестала жити, лиш існую від нині,
Падають холодні сльози кожної ночі.

Морозом на шкірі застигло минуле,
Безжально розпилюючи навпіл життя,
І наші душі давно вже потонули,
Перестало битись єдине серцебиття.

А тепер догорає свічка яскравих очей,
Опадають ніжні пелюстки усмішок,
Я так стомилась від ігор і лотерей,
Не вистачило до щастя пари фішок.

І я знову кричу, голосно у ніч я кричу,
Відчуваю як рушиться все, що любила,
Та я як завжди тихо, терпляче мовчу,
Ломаючи мої колись могутні  крила.

Я довго і міцно тебе тримала щосили,
"Нехай весь світ зачекає"- завжди казала,
Я наївно думала що ми дійсно щасливі,
А душа десь глибоко з тобою страждала.

І кудись летіла ніч з тобою наодинці,
В синяві далеких казкових ліхтарів,
За скільки років ми давно вже чужинці,
Та не зупинити нам розлучних дощів.

А ти вже розумієш що майбутнього немає,
Порахував скільки сказано було слів пустих,
Скільки було значень у твоєму "кохаю",
Та чи було воно взагалі у розмовах відвертих!?

Закінчився обманутий час та вічні клятви,
Та на порозі стоїть вже холодна душа,
Кохання це далеко не дитячі жарти,
Та це не про нас, це історія вже інша...