Волячий спокій
Буває, що спаде з очей полуда –
і правди ницої висвітлюється бік…
Коли ж у нас усе прекрасно буде?
Який це буде історичний день, чи рік?
Пливуть роки, зростають покоління, -
державні важелі не чисті руки гнуть…
Нехай хоч з неба падає каміння, -
воли ліниво жуйку дожують
й потягнуть далі ярма на раменах.
Таких у нас найбільше мабуть є,
що думають: «все станеться й без мене.
Мене ще півень в зад мій не клює!»
Воловье спокойствие
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119032707336
Свидетельство о публикации №119032707336
Рецензии