Розплакалось небо сьогодні,
невпинним осіннім дощем.
Хмари набігли з чорноти,
i в душу упав тихий щем.
Вітри налетіли,як ворони.
І землю безжально клюють.
Проміньчики сонця холодні.
Тепло вже своє не дають.
В повітрі запахло зимою.
Усе відбулось і вона
Чекаe на завершення дійства,
щоб знов розпочалася гра.
Як вперше, зима начаклує
Красивий і первісний світ.
Сховавши минуле під снігом,
почне свій морозний політ.
А поки що, вітер ганяє
по сірих поснулих гаях.
І дощ заливається слізьми,
торуючи осені шлях.
Осiннiй дощ
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119032706394
Свидетельство о публикации №119032706394
Рецензии