Я десь пов'язана з тобою...
Десь там, за обрієм, у сні...
Летять птахи над головою -
Крилом твій подих шлють мені.
Хіба ж я знала, як то буде,
Коли посміла утекти.
А біль, яким скувало груди,
Вже мусив би давно пройти...
Неначе робот, механічно
Щось роблю всує день у день,
А мозок мій - такий логічний! -
Лише твій образ видає.
Ні, не жалкую, і ні каюсь:
Обставин збіг не предректи.
Через світи тобі всміхаюсь,
Це, мабуть, відчуваєш ти.
Не скривджу я твоєї долі -
Не руйнівниця, інший фах.
Всіх тих, що зараз є з тобою,
Згадаю у своїх віршах.
Можливо, вже пройшли свій іспит,
Що Богом призначався нам:
Пригальмував кінь норовистий
І подив свій затамував,
Коли раптово - що незвично! -
Стрибнула майже я в сідло...
У надвечір'я через річку
Нас вітром стрімголов внесло,
Але спинилась! - Слава Богу!
Кому подякувать? Мені?!
Ні - й досі я серед дороги...
На перехресті. На Хресті!
Присвячую...
© Copyright: Наталия Ломейко-Громовая, 2019
Свидетельство о публикации №119032602648
Свидетельство о публикации №119032602648
Рецензии