***
Він стояв на пероні,
Я нервово мружила очі:
- Мені боляче, чуєш?
Я знаю ти цього не хочеш.
Ми за руки тримались,
Здавалося світ зупинився.
Наче серця торкалась
Проклятуща ота залізниця.
- Ще побачимось,- кажеш
І словами замурзались рани.
- Ти нізащо мене не втратиш!
Ти - найсправжня любов, коханий.
Він стояв ніби поруч -
Але, боже, між нами прірва
Пам'ятаю той погляд вгору -
І як плакали.Ми.Обидва.
Зал зниця
© Copyright: Владислава Пыжова, 2019
Свидетельство о публикации №119032300624
Свидетельство о публикации №119032300624
Рецензии