Поезiя

Я не поет і бути ним не мушу,
Та дуже хочу вірші я писати,
Красиве слово, як увійде в душу,
Дає можливість в небеса злітати.

І я сміливо пишу на папері
Свої бажання щирі і думки.
В душу свою я відкриваю двері,
Хоч і буває непереливки.

Летять думки, як журавлі у вирій,
Серце тривожать і душа щемить
На свій відвертий вислів щирий,
Часто не бачу відповідь в ту мить.

І крутиться життя веретено,
Часу на роздум в мене вже немає,
Бо швидко тчеться долі полотно,
Душа болить від того і страждає.

 Я не поет і ним уже не буду
І задоволення від того вже не знати,
Але  перо, папір я не забуду,
Бо вже не можу жити й не писати.

Поезії прекрасної лиш мить
В серці моїм, як музика звучить. 


Рецензии