Вишивала мама долю

Надежда Рубан
  Дочкам  долю  вишивала.

Нічка  темна  землю  вкрила,
Горить  лампа  на  покутті,
Вяже  мама  дітям  крила,
Нитки  щастям  просякнуті.

Полярна  зірка  засвітилась,
Заглядає  у  віконце,
Мама  в  хаті  зажурилась,
Вшивала  долі  в  волоконце.

Шила  долі  всім  трьом  дочкам,
І  шептала  на  пуделце,
В  усі  узори  на  сорочках,
Кодувала  своє  серце.

Долю  щасливу  сокровенно,
Заплітала  мама  в  коси,
Повсякденно,   нескінченно,
За  нас  молиться  і  досі.

Щоб  в  усіх  було  довіку,
Щастя,  радість  і  кохання,
Щоб  всі  в  парі  з  чоловіком,
Не  знали  горя  і  страждання.

Минали  дні,  минали  роки,
Дочки  зібралися  в  дорогу,
Взяли  з  собою  мамин  спокій,
Залишили  мамі  тугу.

Нічка  темна  землю  вкрила,
Зігнулась  мама  на  покутті,
Сама  з  собою  говорила,
Зими  самотністю  просякнуті.

Автор; Н.П.Рубан.


© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119032004775
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Надежда Рубан
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Надежда Рубан