Літає знов поет, розправив крила.
Знов зорі сипляться з небес на крила.
Й не білі вже а золоті і на все небо!
З тої краси, очей не в силі відвести.
Яка ж то сила!
Які красиві в тебе крила!
Під тінню крил я затишок знайду.
І тим щаслива, хоч доля непроста , мінлива.
Ти знову в подорож, в світи.
Лети коханний! Змахнеш крилом.
Тебе вже Мрія зачекалась.
Лети, мій друг, збирай той пил з зірок.
І хай з тобою буде Бог.
Лiта знов поет...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031810781
Свидетельство о публикации №119031810781
Рецензии