Закерзоння

Трагедія довжиною в життя за видихом слова...

Закерзоння. За-кер-зон-ня…
Ранок. Світло. Біль. Осоння.
Вигнання. Поневіряння.
Баланда і праця зрання.
Не дай, Боже, пережити…
«Лемкам більше тут не жити!»
Горе. Кинули й могили…
Люди плакали… Сивіли.
Не газдівськії садиби, –
Хато-глиняні…. –  «кулиби».
Схід і південь України –
«Єдин димар, – все руїни.
Якщо хижа – то без п’єца.»
І об п’єц той – бідність б’ється.
Область – Ворошиловградська,
Сталінська, Кіровоградська…
Степ довкола… Ні смерічки.
Ні соснинки, і ні річки.
Обмін? Ділення кордонів…
Всім радянським що до «стонів»?
Лемент. Плач. Карбунок лиха.
Є Наказ! – Предвістя лиха.
Дві години на всі збори.
Треба їхать. Біль! Комори!!!…
Дощ періщить. Чисте поле…
Розпач. Розпач… Зойк довкола.
Є колгосп і є робота.
Трудо-день – відмітка, квота.
Баланда. Хвороби. Голод.
Крали з поля – їжу-золот.
Люди пухли і марніли…
Сум і жаль… Чужі могили.
Ні струмочка…, ні потічка…
Родовід – порвана стрічка….

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019
13.03.19
19:54
м. Львів

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.