Мов оповиті пеленою,
Карпати, наче в молоці.
Одна гора по за другою.
І сонце, наче у сельці.
Туман ранковий над горою,
І над горою, й над селом.
Ось так весняною порою,
Все накрива, мов килимком.
Він оповив усе навколо,
В свої обійми все він взяв.
Хоч, по-весняному, все голо,
Та він невпинно працював.
Туман густий став підійматись,
І опустився трішки знов.
Почало сонце пробиватись,
Хоча туман ще не пішов.
Туман своєю пеленою
В обійми знову все бере.
Він простягнувся над рікою,
Створив над нею він гофре.
Він то сивіє, то біліє,
Стає, неначе молоко.
Затримувать себе не сміє
І став у стилі рококо.
Нарешті гори він покинув
І нас востаннє обійняв,
Покинув річку і долину.
«Ще повернуся»,-він сказав.
13.03.2019 р.
*РОКОКО - базісний стиль західноєвропейського мистецтва поряд з бароко і класицизмом.
Туман у Карпатах
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119031410216
Свидетельство о публикации №119031410216
Рецензии