Вона могла чайкою стати весною,
молитися небу вночі чолобитно.
Заврунена цвітом, думками над світом,
могла напувати світанки росою.
Писати романи, схилившись над книжкою,
цнотливою долею, піснею грішною.
Плекати надії і болісні рани
і опіки, стигми слізьми омивати,
студити губами, мотати бинтами.
Могла білу смерть не пускати до хати
і воском гарячим, на кліросі свічкою.
Як би не була вона чорною кішкою.
Вона...
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031106764
Свидетельство о публикации №119031106764
Рецензии