Невдала покупка

Купляв ковбаску якось в магазині,
Бо пообідать дуже захотів.
Кусаються ж бо ціни наші нині!
Обід купив - пів заробІтку з'їв.

Звичайно, вибрав, щоби дешевенька,
(бо я простий, не те, що ті, "круті") -
Лежала гривня в гаманьці маленька,
Бо заробітки зовсім не густі. 

Тож зважив продавець мені ковбаски,
Та, щоб вага точнішою була,
Довісочок докинув: "Будьте ласка!"
Я проплатив - вся гривня загула.

Мій гаманець залишився пустеньким,
Але ж і радість на моїй душі,
Що вдома з чорним хлібом я, з черственьким ,
Ковбаску з'їм за ті свої грошІ.

Виходжу з магазину - пес біля порогу,
З голодними очима, скавулить.
Не з тих собак, що ситі, ходять в ногу,
А кинутий і також хоче жить.

Я по натурі жалісливий дуже -
Голодному останнє я віддам.
Тому сказав собаці: "Ти - мій друже...
Тобі ковбаски зараз трішки дам.

І, розгорнувши швидко свій пакунок,
Довісочок я кинув тому псу.
І, хоч давно голодним був мій шлунок,
Я був спокійний - маю ж ковбасу.

Та пес, обнюхавши його гидливо,
ЗовсІм не став мою щедрОту брать.
Для перехожих раптом він на диво
Став задніми ногами загрібать.

Нюх на отруту у собак чудовий,
Тому миттєво все я зрозумів:
Пішли на м'ясо ящурні корови,
А підприємець закупить зумів.

Так соромно і прикро мені стало,
Що я пакунок швидко - кидь...
Коли б купив я українське сало,
То шлунок заспокоїв би умить!