Летіла куля спозаранку,
Просила милості у Бога.
Щоб Він забрав у неї сили.
Чи став завадою на дорозі...
Нікого не хотіла вбити
І кулею не мала стати.
Шматок заліза міг би бути
струною ,- в скрипці заспівати.
Музикою серце чарувати...
Та ось летить шаленим татем,
Щоб жалом впитися у плоть.
І Бог почув її прохання,
і дерево поставив проти.
Та постріл був метким і вправним
І куля досягнула цілі...
Та то вже не її провина,
що людям, часом, до вподоби
бувають радше кулі в тілі.
Куля
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119031100221
Свидетельство о публикации №119031100221
Рецензии