Птаха весела

Зажурилась птаха весела.
Силоміць посадили в клітку її.
Не до співу.
Очима зажурено водить.
Співати не хоче.
Бо туга на серці лежить.
Оченята закрила голубка.
Може клітку відкриють.
Задум у неї такий.
Знов  полечу я в небесні простори.
Мріяти можна.
Та серце зомліє.
Воно все ж болить.
Як очі заплющить.
Бачить хатину.
Літає вона у вісні.
Зранку хлопчина клітку відкриє.
Бездиханне серце.
Спинилось воно.
Лунати не буде вже спів.
Жити не можна в неволі.
Свободу хочуть бачить птахи.
Силоміць нащо держати.
Волю заборонити не в змозі ніхто.
Люди себе посадіть у клітку.
Кожен побачить.
Яке буде життя.
Не схочете  пити та їсти.
Не треба неволі.
Не треба кліток.
Всі полюбляють вільність.
Птахи ми свободолюбіві.
Навчились літаєм.
Живем як Бог нам дає.
Клітки  зруйнуєм.
Нехай лихо минає.
Журба відійде.
Та щастя  не за горами.
Збудуємо.
Бо правда наша зросте.
Роки проминають  швидко.
В заваді не будуть  клітки.
Ми люди птахів поважаєм.
Вдячність в повітрі звиса.
Пташки вільно гуляють.
Нема кліток  на землі.