Сприймаючи тебе вiдверто

Я стільки літ тебе шукала
І вмить коли тебе знайшла.
Я найщиріше привітала,
Я все до крапельки взяла.

Сприймаючи тебе відверто.
Я в руки узяла весь жаль.
Твій біль хотіла серцем стерти.
Свій біль несла подалі в даль.

Опам'ятовуючись годі,
Я йшла до тебе знову й знов.
Я знаю,доброта не в моді,
Іще не в моді і любов.

Та я на те все не дивилась,
Пливла в туманах диких мрій.
Коли почула:-Знову снилась.
Я ніч не спав,тож поруч стій.

Майбуть це мрії кажуть словом.
А чи душа твоя щемить.
І я схиляюсь перед богом,
Щоб дарував нам часу мить.

Я стільки літ тебе шукала
І стільки ж помилялась знов.
Та коли щастям вшанувала,
Твоя вшанована любов.

Мій погляд засліпили очі,
Мов зорі,лагідні такі...
Такі бешкетні серед ночі,
Моторні зранку та в'юнкі.

Твій голос чарував. І нині,
Чарує в пам'яті мене.
Духм'яно пестить у полині.
І у саду не омине.

Чи я у дома чи в роботі,
Моє життя біжить у слід.
У слід твоєму і в турботі,
Кохання дарить тобі плід.

Моє кохання майбуть мука,
Про те сприймай його як є.
То успіху є запорука...
Любов жиє.
 (Понкратова.О.В.)