Мечта из прошлого - Леся Украинка

ПЕРЕВОД:

Мечта далёкая, Мечта прошедшая,
Встала ночью этой надо мной.
Будто старуха, с гробов нисшедшая,
Над ним всё реет – Гроб дорогой.
***
Мечта! Мы ж с тобою прощались навек!
Острым ножом разделились.
Встречаемся лишь на мгновенье во сне,
В нём никогда не мирились.

Не было брани жестокой меж нами,
Не было вслух оскорблений,
Счастья секунд тех, что есть временами,
И не сулят поражений...

Капля до капли – то горькое зелье –
Доверху полная чаша…
Помнить зачем? И пусть сгинет всё тенью
Прошлого туча та ваша –

Грёзы! Не стойте при мне, отпевая,
Словно во гробе. С рассветом
Встав упырём из могилы, у края,
Трауром чёрным одеты...

Мне та печаль за что? Невыносима! –
Очи и сердце покрыла...
Может, Мечта, потому что осиной
Мёртвой тебя не прибила?

Или за то, что песни душевные
Я на прощание пела?
Или за то, что в цветы те волшебные
Холм у могилы одела?

Может, за то, что дУши умЕрших 
Не растревожила в жизни?
Может, за то, что крышку отверзши,
В гроб не легла их при тризне?

Не попрекай меня, ты же загублена!
И не склонись надо мною!
Моя Мечта! Что мертвА и возлюблена!
Вот уже крест над тобою...

Каждое чувство тебе подарила я,
Мир пусть пребудет меж нами...
Спи, слушай песни судьбы, моя милая!
Спи под моими цветами...
***
Мечта далёкая, Мечта прошедшая,
Встала ночью этой надо мной.
И та старуха, с гробов нисшедшая,
Над ним всё реет – Гроб дорогОй...


09.03.2019г.
(Мой скромный переводик стихотворения потрясающей
украинской поэтессы Ларисы Косач - (Леся Украинка)– «Мрия Далёкая»)


************************
ОРИГИНАЛ:

Мрія далекая, мрія минулая
стала сю ніч надо мною,
мов якась постать похила, знебулая
над дорогою труною.
***
Мріє! та ж ми вже навік попрощалися,
гострим ножем розрізнились,
в сні тільки часом на мить зустрічалися,
але і в сні не мирились.
В нас не було ні розмови ворожої,
ні голосної образи,
та не було тії хвильки погожої,
щоб не принесла урази.
Крапля до краплі – гіркою отрутою
вщерть переповнилась чара…
Нащо те згадувать? Тінню забутою
хай промине тая хмара.
Мріє, не стій при мені жалібницею,
мов наряджаєш до гробу,
нащо ти встала з труни упирицею,
вдягнена в чорну жалобу?
За що мені ти журбою великою
очі і серце покрила?
Чи то за те, що гіркою осикою
мертвої я не прибила?
Чи то за те, що пісні найщирішії
я на прощання співала?
Чи то за те, що квітки найчистішії
на домовину поклала?
Чи то за те, що ніколи зневагою
я не тривожила тіні?
Може, за те, що з сумною одвагою
я не лягла в домовині?
Не докоряй мені, мріє загублена,
і не хились надо мною!
Мертва й похована ти, моя люблена,
он уже й хрест над тобою.
Кожна ураза тобі подарована,
мир нехай буде між нами.
Спи ж ти, піснями журби зачарована,
спи під моїми квітками...
***
Мрія далекая, мрія минулая
стала сю ніч надо мною,
мов якась постать похила, знебулая
над дорогою труною.


Буркут, 10.08.1901
Автор - Леся Українка (Лариса Косач) – "МРІЯ ДАЛЕКАЯ "

Фото - картина художника - Алексея Акиндинова - http://proza.ru/avtor/akindinov


Рецензии