Накопичилось, назбиралось,
все дратує, як в шкрабі дірка.
Незабуті старі образи
зачепилися смутком гірко.
Заважає надлишок вражень,
лопотить, як холодна злива...
Не витримує навантажень
щось всередині й трохи зліва.
Все покинути б і летіти,
он, як чайка над синім морем.
Заспокоїтись, відпочити
понад безміром неозорим.
Раптом зустріч, не знаю, звідки:
радість, усмішка і розмова.
Це мої омріяні ліки,
по краплині з кожного слова.
Заповняються порожнечі
в глибині;, всереди;ні, зліва.
Виявляються прості речі —
я це щастя в собі носила!
Таня СВІТЛА
01.2019 р.
Художниця Ірина Сушельницька
Як чайка
© Copyright: Татьяна Бевз, 2019
Свидетельство о публикации №119030706760
Свидетельство о публикации №119030706760
Рецензии