Загляну в душу як у дім,
Ходім.
Відкрию тихо двері.Безлім.
Ліміту вистачає,згодом...
Згадаю відкіля я родом.
І зрозумію час минув.
Мов цвіт весняний промайнув.
Змиваючи зі шкла пилюку.
Старію.Час взяв на поруку.
Тримає впевнено мене,
Надіюсь що не омине...
Те рідне,серцю дорогому.
В душі я лину вже до дому.
Де мама й тато,в домі тім.
Ходім.
Та й відкриваю знову двері
І за порогом наче й дім,
Тепло постелі.
Та зрозумію час минув.
Хай не багато.
Тож в серці є,а в домі ні.
Мама і тато.
(Понкратова.О.В)
Ходiм
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119030510485
Свидетельство о публикации №119030510485
Рецензии