Стоїть верба і віти опустила.
В воді ставка є копія її.
Дівчина тут козака полюбила,
Співають про кохання солов'ї.
Стоїть верба, вдивляється у воду,
Полоще віти і про щось скрипить.
Щоразу бачить ту дівочу вроду,
Якої неможливо не любить.
Стоїть верба і вітами гойдає.
Їх вітер розплітає, мов косу.
Скрипить верба і зовсім не вгаває
Все про дівчину і її красу.
Стоїть верба, дивується, радіє,
Що є така дівочая краса.
Скрипіть вона про це прекрасно вміє.
Кохання творить справжні чудеса.
02.03.2019 р.
Стоiть верба
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119030300574
Свидетельство о публикации №119030300574
Рецензии