Перевод стиха Л. Костенко Ще вчора...

Перевод стиха Л. Костенко «Ще вчора…»

Ще вчора була я висока, як вежа
Здається, ще трохи – дістану зеніт.
І раптом, як вибух,- обвал і пожежа.
Розтрощений камінь - уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях.
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить  в полях.

На те й погорільці, - будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння – почати спочатку
Життя, розуміння, дорогу, себе.

Перевод

Вчера еще башней была я высокой.
Казалось, немного – достану зенит.
Внезапно, как взрыв, как обвалом жестоким.
Разтрощенный камень – уже не гранит.

Разрушена вера. Отчаянье криком!
Под пеплом печали терялись пути.
Друзья наутек разбежались до срока.
И слово в полях уж не может взойти.

На то й погорельцы,- построим причал свой.
Над домиком небо. Еще голубей.
Умение выше – начать все сначала
И жизнь, пониманье, дорогу к себе.