Ткалось море из моря тонко. Из Дмитрия Павлычко

Ткалось море из моря тонко,
Будто бархат, стелилась вода,
А по морю ступала девчонка.
Будто хлеб, и гола, и чиста.

Море крылья свои распростёрло,
Размечтавшись парить в облаках.
Ощущал я: томленьеье прогоркло
На моих поцелуйных устах.

Море мерно стучались в утёсы,
Их луны освещали лучи.
И, как звёздочки две, наши грёзы
Обнимали друг друга в ночи.

Море в утренний час шелестело.
Тлели листья ноябрьских берёз.
И, как хлебушек, девичье тело
Солнца привкус имело и слёз.

Перевёл с украинского Я.


===========================
Море з моря ткалось гладко,
Шовком слалося до стіп,
А по ньому йшло дівчатко,
Голе й чисте, наче хліб.

Море крила піднімало,
Відлітало в ніч, як птах.
Я відчув журби немало
На зцілованих устах.

Море падало на скелі
І кричало, мов Ікар.
Як дві зірки невеселі,
Ми тулились поміж хмар.

Море вранці шелестіло,
Тліло, як осінній ліс.
Наче хліб, дівоче тіло
Мало присмак сонця й сліз.