З Осипа Мандельштама
Весна холодна. Голод. Крим старий,
Як був за Врангеля – у чомусь наче винний.
Пси у дворі, лахміття старовинне,
Димить в очах не знати день котрий.
Та сама лагідна в серпанку далина,
Бруньками повниться густе гілля черешні.
Стоять дерева, скромні, нетутешні,
І, як та іграшка, мигдальна дивина.
Природі не згадать свого ім’я,
Де в мороці Кубань, а в Україні
У повстянім взутті селянські тіні
Все стережуть оселі без пуття.
Старий Крим
© Copyright: Стах Розсоха, 2019
Свидетельство о публикации №119030105163
Свидетельство о публикации №119030105163
Рецензии