В тобі не стільки болю, як в мені,
ховаю під перукою омани.
Ще твій Пегас у безпроглядні дні
не загубив підкову в океані.
Серпанком не упилася сповна,
не прикладала до грудей синочка,
бузок у коси заплела весна -
від сонця злив не вицвіла сорочка.
Ще жовна не з'являлись від ганьби,
зіниці не тьмяніли від поразки,
не купувала чорної габи
і блазня ще не одягала маски.
Ще потяг твій у задзеркаллі мрій
цукерки роздає в СВ вагоні,
зі смертю не вступала у двобій,
не залишала матір на пероні.
Ще віриться - врятує світ любов,
і Божі прояви в билинці кожній,
і не з мечем Ісус до нас прийшов,
а з істиною в торбі подорожній.
Молитвою ще жевріє душа в цей час
і мізки не викручують судоми.
Як би ж зі мною плакала хоч раз
Не дай, Господь, не зичу те нікому.
2019р.
Онкологiя
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2019
Свидетельство о публикации №119030100343
Свидетельство о публикации №119030100343
Рецензии
Вражає до сліз, моя люба Тетяночко! Многая літа та спасіння душі! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 17.12.2019 10:34 • Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 17.12.2019 10:34 • Заявить о нарушении