Оголен т ла Душ

"Оголені тіла і Душі"


Кого шукаєм по життю? Кого?
Не під землею, не в воді. На суші.
А відповідь - шукаємо того,
за нашим тілом хто побачить Душу.

Багато тих, з ким можна стрітись тілом.
Але Душа далеко, і не зним.
Ми у житті напевно би хотіли,
Душею й тілом бути з кимсь одним.

Красивих тіл, оголених, багато.
Але за кожним тілом є Душа.
Коли у тіла насолода є - це свято.
Відкритись кожному ж Душа не поспіша.

Як тіло, що оголене, нас вабить,
щоби до тих, Душа оголена летіла,
хто має світлу Душу - нас не ранять,
щоб не закрилась, і завчасно не сивіла.

Ми Душу іншому хотіли би відкрити,
щоб нас приймали тим, які ми є.
Та ми могли її як тіло оголити.
Вона така. Така, як є. Це все моє.

Щоб не плювали в неї, і не насміхались,
бо є у кожного свої скелети в шафі.
А зрозуміти, і прийняти, намагались,
Душу оголену не розривали навпіл.

Завжди плин часу змінює тіла.
Важливо те, що станеться потому.
Які цікавлять Душу цю діла,
цінуймо це, хоча би підсвідомо.

Якщо добрі Душа творить діла,
то це в її життті важливо дуже.
Яка різниця, які стануть в нас тіла?
Важливо лиш, які в нас будуть Душі.

Душа така є в кожного із нас,
з своїми болями, тривогами, стражданням.
Коли приймають Душу без прикрас.
ось це і називається коханням.

25.02.2019.     Ярослав Дульцев