Один лиш раз я в ніч ступлю.
Та заблудившись ненароком.
Я кожним словом,кожним кроком
Скажу як щиро я люблю.
Скажу як ніжно я кохаю
Свою країну молоду.
Блукаючи від краю з краю
Я божеволію в саду.
В саду де зацвітають вишні.
Де яблунів злітає цвіт.
Які чудові дні колишні,
Майнувших,швидкоплинних літ.
Згадаю я,як зорі в ночі...
Дарують світло в далині.
І мамині ласкаві очі,-
Як усміхаються мені.
(Понкратова.О.В.)
Один лиш раз
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119022604553
Свидетельство о публикации №119022604553
Рецензии