Cвіт зміниться. Я відкриваю свої очі,
І відчуваю, що вже знов живу.
Скидаю з себе гіркий присмак ночі,
І долю я пишу собі нову.
Щось сталося. І світло в душі сяє.
Вирують фарби. Не рахую дні.
Я знаю, що я сенс життя вже маю,
І щось міняється у мене в глибині.
Повітря набираю у легені.
Здавалося, що мертвою була.
І руки ще тремтячі і студені,
Мене назад відправила земля.
Я не сумую, не молю віддачі,
Не ллю і сльози у свої вірші.
І серце не картається тим паче,
У самоті я не рахую дні.
Відчула, що інакше може бути,
Поринула у мрій бездонний світ.
Як я раніше не змогла збагнути,
Що проросте на серці дивоцвіт.
Змінилися дні темні на світліші.
Душа від болю більш не плаче, ні.
Вона здіймається до неба, і ще вище.
Я знаю, щось міняється в мені...
***
© Copyright: Малёнкина Эн, 2019
Свидетельство о публикации №119022507623
Свидетельство о публикации №119022507623
Рецензии