Душа спокійна…
Світиться
Радіє, що жива
На полі, на життєвому
Розпочались жнива
Кохання розгубилося
За обрій закотилося
Мов, сонце, тихо спить
Та, небо, розчинилося…
Вночі, мені наснилося,
Що, ти, умів любить…
Буває, серед спогадів
До ранку, я, броджу
Життя переоцінюю
Проторую межу…
Буває, серце знітиться
Відчує давній щем
Дві долі заблудилися
Повінчані, дощем…
21.02.2019
Небо розчинилося
© Copyright: Валентина Велес, 2019
Свидетельство о публикации №119022406693
Свидетельство о публикации №119022406693
Рецензии