Iван Рябухiн Для мене хто Висоцький?

Іван Рябухін «Для мене хто Висоцький»?

Для мене хто Висоцький? - це захоплення,
Ще воля, гумор, хуліганство  врешті решт!
Коли в народі сталось знепокоєння,
Він був кумиром, посідач сердець!

Висоцький і гітара – нероз’єднані!
Душа із серцем зв'язані в одне,
Він був набатом, що заклично впевнював,
Для змін відкрив вікно – це головне.

Його співали, берегли, любили,
Дівчата - у захваті, слів нема.
Для змін акорди-ноти влучно били,
Його епоха віднайшла сама!

Був задиракою, і весь не бездоганним,
І нам його звичайно не забуть,
Його вірші і пісні нам у спадок дані,
Як гамлетівське - «Бути чи не буть!»

Він з нами, тут, йде з піснею, сміється
І ріже правду -матку прямо враз!
То ж недарма є пам'ятник в Одесі,
Вогонь любові в масах ще не згас!

Вже виростає інше покоління,
Та не підвладний часу є талант,
Для мене хто Висоцький? Він спасіння!
Серед Бардів рівних, - головний Атлант!

- переклад Володимира Туленка

*****
Иван Рябухин  «Что для меня Высоцкий?»

Что для меня Высоцкий? – Восхищенье,
Свобода, юмор, хулиганство наконец!
Когда в народе началось броженье,
Он был кумиром, властелин сердец!

Высоцкий и гитара – неразрывны!
Душа и сердце связаны в одно,
Он был набатом, что звучал призывно,
Он ветру перемен открыл окно.

Его любили, подражали, пели,
Девченки были просто без ума,
Его аккорды-ноты били в цели,
Его эпоха создала сама!

Он был задирой, не был безупречным
И нам его конечно не забыть,
Его стихи и песни уже вечны,
Как Гамлетовское –«Быть или не быть!»

Он с нами, тут, идет по жизни с песней,
И режет правду –матку прямо в глаз!
Недаром стоит памятник в Одессе,
Огонь любви в народе не погас!

Уже растет другое поколенье,
Но не подвластен времени талант,
Что для меня Высоцкий? – Восхищенье!
Среди высоких Бард равный, - Атлант!