Закінчилась осінь золота,
падає на землю жовте листя
зараз я не той і ти не та
загубили ми з тобою щастя.
Гірка доля розділила нас
роз"єднала мабуть назавжди,
тільки кожний згадував не раз
про оту хатину з лободи.
Не зуміли щастя зберегти
не зуміли обійти недолю,
розійшлися поміж нас мости
та на все це є Господня воля.
Я про тебе згадував не раз,
твій останній подих, та думки,
як пішла у вічність в ранній час
через що, та за які гріхи?
Укр. В1чн1сть
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119022209578
Свидетельство о публикации №119022209578
Рецензии