Я дякую тобі, Творець,
що я в життєвій метушні
не депутат. не видавець
і не сиджу іще в тюрмі.
Я дякую тобі, Могутній, -
мені не вирвали язик,
що, як жебрак, я вірю в случай
й до всякої гидоти звик.
Я дякую тобі, Єдиний,
що не попав в державний апарат, -
від серця і душі, із радісною міною
я дякую тобі стократ.
Я дякую тобі, мій Боже,
що смертний час, гроза дурних,
в кінці кінців з гнилої кожі
дух вивергне дурний, як із труни.
І ось тоді, молю беззвучно, трудно,
дай зникнути мені у чорній млі, -
в раю мені, вважаю, буде дуже нудно,
а пекло я вже бачив на землі.
Саша Чорний – «АНТОЛОГІЯ ЛІРИКИ-1»
(1880 -1932, - російський поет Срібного століття, прозаїк, здобув широку популярність, як автор популярних лірико-сатиричних віршованих фейлетонів)
Молитва
© Copyright: Петр Скорук, 2019
Свидетельство о публикации №119022107960
Свидетельство о публикации №119022107960
Рецензии