21-го лютого кожного року

Міжнародний день рідної мови! А що, кожен-кожен має рідну мову?? То й щодня би!!!
Це доречно би вступити: а не самому би вистоювати проти навали рєц публіКАНТІВ, запросив пані Анжеліку Рудницьку; одразу й пропоную кілька її слів: "мова пройшла через величезні випробування. Її забороняли, нищили, принижували, зневажали, але вона вижила, вистояла і продовжує усміхатися нам, часто нерозумним дітям, всіма барвами. Вона прощає нам зради, суржик і терпляче чекає нашого прозріння.
Мова вдячна нам за кожне українське слово, написане чи сказане, за кожен вірш, який запав у серце, за кожну прочитану книжку, за кожну пісню, яка звучить з наших уст чи у нашій душі.
Мова – це наша національна ідентичність. Це наша зброя проти російської навали, бо де живе мова, там немає війни. Мова для російських окупантів виявилася страшнішою за зброю.
Говоріть, пишіть, співайте, читайте українською. Захистіть нашу країну мовою!
Мова На Часі! Завжди!"


СЛIВ — ДО НЕБА; СТІЛЬКИ Й ТРЕБА!
Миру в оберіг, за поріг по хижий ріг, — ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; смерть й "братерським" окупантам.
А чи замальовки святкові — мабуть, буденні!


зійшло, хлоп'я,
з горбів — в ім'я...

лиш час вловив,
й геть вибілив...

і не тримав:
сам — випихав...

на шлях між ям
та ям з життям...

ще й вслід гукав:
щоб — не ставав...

щодуху йшов...
десь й стріне знов...

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

моїх бажань стара вже вада:
їм випада — що набажав!

легенький сніг легенько й пада:
та зависа, — і так й не впав!

нащось й кудись, довіював:
себе, мене, — весь вкупі світ!

у прірву неба, — на політ?