Перед Спасом
Защемило на серці. Літо майже минуло.
Тихо горлиця гулить, де шумлять лози вербні.
Осінь фарби дістала, на палітру мазнула,
Зачекай, моя люба, так чарівно у серпні.
Застелю підвіконня полином і любистком,
Пахне яблуко медом, і дитинство згадаю,
Як вбиралась до свята в вишиванку й намисто.
Я тим спогадом тішусь, і від щастя літаю.
Бо ще літо співає, кольорове й духмяне,
Бо ще сонцем залита у майбутнє дорога,
Бо ще в серці кохання полум,яне не в.яне,
І зростає онучка, подарунок від Бога.
© Copyright: Лариса Галиченко, 2019
Свидетельство о публикации №119022110402
Свидетельство о публикации №119022110402
Рецензии
