Тебе нема вже на землі…
За що той жах,
Що ти являєшся мені
Лише у снах.
І тепла посмішка твоя -
Весь світ в очах.
Останній погляд, спогад мій -
Мені лишень.
Весна чи літо, чи зима
Чи ніч , чи день.
Отой найдовший в світі день-
Імла німа…
Чому сама, завжди сама?!
Зима, зима…
Спливає тихо біль сумний
В самотній щем.
І тішить душу, що він є
Десь той Едем.
Блукає тінь поміж тіней –
Мара німа.
Тебе нема вже на землі.
Зима, зима…
Тебе нема вже на земл...
© Copyright: Лариса Галиченко, 2019
Свидетельство о публикации №119022110314
Свидетельство о публикации №119022110314
Рецензии
