Володимир Висоцький Всi цитати свого Мао...
Всі цитати свого Мао вивчив люд,
І пішли вони до нас з його портретом.
Трохи ми тоді порушили статут …
Ну, а решту написали вам газети.
Пісня згадалась, здумався вірш,
Наче шепнули у вухо:
«Сталін і Мао слухають їх ...»
От й колотнеча, братухо.
За підтримки мінометного вогню,
Мовчки, як на полюванні, без дрімоти,
Рать китайська та побігла, як спиню?..
З'ясувалось, що чисельність - близько роти.
Пісня згадалась, здумався вірш,
Наче шепнули у вухо:
«Сталін і Мао слухають їх ...»
От й колотнеча, братухо.
А раніш – хоч щось кусать, та не стрілять!
Краще вдома пити згущене какао.
Та сьогодні наказали: не пускать!
Дуля вам, no рasarans, товариш Мао!
Пісня згадалась, здумався вірш,
Наче шепнули у вухо:
«Сталін і Мао слухають їх ...»
От й колотнеча, братухо.
Стріляв раніше я з коліна, на бігу,
Повільних рішень не приймали, бо навчені:
Лиш по уявному лупили ворогу,
Тепер же будем по живих мішенях.
Пісня згадалась, здумався вірш,
Наче шепнули у вухо:
«Сталін і Мао слухають їх ...»
От й колотнеча, братухо.
Міни падають, а пруть, як на банкет,
Хто як може - по воді, не знають броду.
Прикро те, що цей ось міномет
Дарували ми китайському народу.
Пісня згадалась, здумався вірш,
Наче шепнули у вухо:
«Сталін і Мао слухають їх ...»
От й колотнеча, братухо.
Він давно - Великий Кормчий - наказав,
А тепер не заспокоїлися, де там?
Наші браття залягли - і дали залп ...
Ну, а решту розказали вам газети.
Пісня згадалась, здумався вірш,
Наче шепнули у вухо:
«Сталін і Мао слухають їх ...»
От й колотнеча, братухо.
© Володимир Туленко. Переклад 2019
Вірш:
https://www.youtube.com/watch?v=58OL8JqMODY
*****
Владимир Высоцкий «Как-то раз, цитаты Мао прочитав...»
Как-то раз, цитаты Мао прочитав,
Вышли к нам они с большим его портретом.
Мы тогда чуть-чуть нарушили устав...
Остальное вам известно по газетам.
Вспомнилась песня, вспомнился стих,
Словно шепнули мне в ухо:
"Сталин и Мао слушают их..."
Вот почему заваруха.
При поддержке миномётного огня,
Молча, медленно, как будто на охоту,
Рать китайская бежала на меня...
Позже выяснилось — численностью в роту.
Вспомнилась песня, вспомнился стих,
Словно шепнули мне в ухо:
"Сталин и Мао слушают их..."
Вот почему — заваруха.
Раньше — локти хоть кусать, но не стрелять!
Лучше дома пить сгущённое какао.
Но сегодня приказали: не пускать!
Теперь вам шиш, no рasarans, товарищ Мао!
Вспомнилась песня, вспомнился стих,
Словно шепнули мне в ухо:
"Сталин и Мао слушают их..."
Вот почему — заваруха.
Раньше я стрелял с колена, на бегу,
Не привык я просто к медленным решеньям,
Раньше я стрелял по мнимому врагу,
А теперь придётся по живым мишеням.
Вспомнилась песня, вспомнился стих,
Словно шепнули мне в ухо:
"Сталин и Мао слушают их..."
Вот почему — заваруха.
Мины падают, и рота так и прёт,
Кто как может — по воде, не зная броду.
Что обидно — этот самый миномёт
Подарили мы китайскому народу.
Вспомнилась песня, вспомнился стих,
Словно шепнули мне в ухо:
"Сталин и Мао слушают их..."
Вот почему — заваруха.
Он давно — Великий Кормчий — вылезал,
А теперь, не успокоившись на этом,
Наши братья залегли — и дали залп...
Остальное вам известно по газетам.
Вспомнилась песня, вспомнился стих,
Словно шепнули мне в ухо:
"Сталин и Мао слушают их..."
Вот почему — заваруха.
1969
Свидетельство о публикации №119022001315