Янка Купала. Зеленели лаги

Зелянелі лагі,
Зацвіталі сады, —
З маладою сваёй
Я спаткаўся тады.

Вецер косы яе
Расплятаў, спавіваў,
Прыпадаў да грудзей,
Калыхаў, напяваў...

Абняліся мы з ёй,
Божым сном паплылі
Ўдаль да сонца ўдваіх
Па зялёнай зямлі.

Па квяцістым пуці,
Паласой залатой,
Ўдаль да сонца ўдваіх
Заадно з яснатой...

Пад агністай зарой,
Над сівым курганом
Заручаліся з ёй
Туманом і агнём...

Аж нязменная ноч
Наплыла, апляла,
Непраходнай сцяной
Паміж намі лягла:

Маладую маю
Разлучылі са мной...
Так расстаўся навек
Я з сваёю вясной.

Зеленели лаги,
Зацвели сады.
Мы смоею милой:
Встреча у волны.

Ветер косы девы
Расплетал, размыл...
Я к груди любимой -
Песню заводил.

Обнялись мы с нею -
С Божьим светом поплыли,
К солнцу в поднебесье,
О земле забыли.

По цветущим тропам
Золотой полоской
Мы идём с любимой
Босиком по роске.

Под зарёю утра,
Над седым курганом,
Заручались с нею
Мы под теплым станом.

Ночка разбежалась,
Оплела нам стопы,
Изгородь меж нами -
Сожжены мосты.

Хоть была моею,
Разлучился с ней.
Так расстался с милой
Да на долгий век.


Рецензии