Туман клубками, стелиться по річці,
закриває берег та комиш,
а роса ранкова, вже чекає сонця
як і я чекав тебе колись.
Пригріє сонце, вся волога зникне,
і туман і вранішня роса,
люди до роси й туману звикли,
вона радує мов дівчини краса.
А чудова каітка водяна
як і люди, тягнеться до сонця,
тягнеться із річкового дна,
зігріває мені душу й серце.
А коли за обрій сонечко сідає,
прохолодний вечір настає,
тільки я його не відчуваю -
молодість завжди берое своє.
Укр. Стелиться туман
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119021809877
Свидетельство о публикации №119021809877
Рецензии