Захмеліє ранок травами духмяно.
П'є росу світанок,запашну росу.
Мама заплітає квіти,рано-рано...
У жіночу долю,-мамину косу.
В'є дорогу в небо чистою лозою.
Усмішка яскрава,чистий неба сон.
У віконця мама,-з довгою косою...
А на підвіконні лагідний вазон.
Темнокрила пташка зпурхне з голих вітів.
Звикнуться тумани зранку на ріці.
А у світлі мама,з нею будуть діти...
Та й майбутьні внуки,у її руці.
У руці і серці,час біжить.В дорозі...
Горнуться доріжки,камінь в землю вріс.
І матуся стоїть,певне на порозі...
Згадкою тримає...пасмо довгих кіс.
Захмеліє ранок,вечір сном уп'ється...
Здогадом хорошим,ляже тінь твоя.
У вікно хатини пташка крилом б'ється.
Потай усміхнеться матінка моя.
(Понкратова.О.В.)
Захмелiе ранок травами духмяно
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119021806144
Свидетельство о публикации №119021806144
Рецензии