Ой чому ти мамцю, рано посивіла.
Та нема давно коси.
А тому, мій сину горя я впізнала.
Досі серце ще болить.
Мамо, мила та кохана.
Погляд твій ласкавий ще.
Бо я в серці ,кожен день , тримаю ласку та любов.
Бог від мене відвернувся.
Спокій мій забрав.
Та журба в душі гуляє.
Гіркоти сльозинки лице вмивають.
Бо життя минуло, та любов зійшла.
Мамо син тебе благає.
Не цурайся ти свого життя.
Бо воно одне єдине.
Та живи прошу тебе.
Спокій, лагідність в словах дитини.
Мов журбу з душі забрав.
Та не плачу я дитино.
Тільки сумно все ж мені.
Мамцю
© Copyright: Александра Мошкович, 2019
Свидетельство о публикации №119021606946
Свидетельство о публикации №119021606946
Рецензии