Є в Андрійка цуценятко:
білі вушка, чорні лапки,
бубличком вертлявий хвостик
і холодний, мокрий носик,
голосочок - як дзвіночок
й котиться, мов колобочок,
за Андрійком поспішає,
ні на мить не залишає.
Все міркують син і татко,
як назвати цуценятко,
імена всі перебрали,
але так і не назвали.
Якось в гості до Андрійка
завітав сусід Сергійко
і побачив цуценятко -
білі вушка, чорні лапки.
- Ой, яке ж воно чудове!
І живе, не іграшкове!
Взяв на руки й ледь не плаче:
"Подаруй мені собачку!"
"Та не можна ж, - каже тато, -
Вірних друзів дарувати.
Він, як іграшка, гарненький,
але ж друг, хоч ще й маленький".
Отже, довго не гадали,
цуценя Дружком назвали.
Малюнок Юлії Петренко.
Дружок
© Copyright: Вита Вольна, 2019
Свидетельство о публикации №119021603471
Свидетельство о публикации №119021603471
Рецензии