Сонце засяяло,світить із рання.
Дивиться небом...рясніє коханням.
Іноді травами погляд лишає...
Мріє щільніше,вірніше кохає.
Спогадом живиться. Й знову живе.
Серце добротне,у думці нове.
Спрагою мучить,та й хоче сказати:
-Що важко без віри буває кохати.
Важко,як інде лунає підтримка...
Чи то жадана твоя половинка...
Нерозуміє. Зповільниться час...
Глянеш,спокутавши гріх цей за нас.
І зпохватившись,крокуючи кроком...
Гепнешся. Встанеш,упав ненароком.
Та й упокоїш струни душі...
З вірою в те що ніхто не грішив.
(Понкратова.О.В.)
Дивиться небом
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119021610003
Свидетельство о публикации №119021610003
Рецензии