А над рікою дивне біле марево.
Весна вірвалась й ставить скрізь
Свій слід.
І покривало зимне з плеса стягує.
Ріка пішла, до моря, у похід.
Веснянно небо споглядає дійство.
І чайки, з криком,падають згори.
Дніпро співає вже натхненно пісню.
І знов весняний здійснює прорив.
Ще у дрімоті, та вже час прокинутись.
Прийшла пора, пора його нестримності. І вкотре він покаже норов свій.
З весною річко! З новою весною!
Вітаю знов тебе із шаною й любов'ю!
Льодохiд
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119021510350
Свидетельство о публикации №119021510350
Рецензии