Веронiка Долiна Знов рiчниця

Вероніка Долiна «Знов річниця»

Знов річниця, знов річниця!
Є причина, щоб зустріться.
Тихо стало дуже в нас -
Пом'янем його в цей час.

Знов річниця, знов річниця.
Тільки свічці не гориться,
І лампадний гніт невдалий -
В попелище вуглик малий.

Знов річниця, знов річниця.
Зморшки виорали лиця.
І моя також така,
Щоб згадать про співака.

Знов річниця, знов річниця,
Від туги – не відчепиться.
І у нас в Москві новій
Хрипить голос твій живий.

Знов річниця, знов річниця.
Вся країна в нас вдовиця:
«Баю-баю, синку мій!
Я з тобою, дорогий».

Знов річниця, знов річниця!
Можем ми перехреститься.
І ридає, як вдова,
На грудях його Москва.

© Володимир Туленко. Переклад 2019

*****
Вероника Долина «Годовщина»

Годовщина, годовщина!
Встречи горькая причина.
Наступила тишина -
Помяни его, страна.

Годовщина, годовщина.
Ни свеча и ни лучина,
Ни лампадный фитилек -
В пепелище уголек.

Годовщина, годовщина.
Это новая морщина
На моем живет лице,
Будто память о певце.

Годовщина, годовщина,
А тоска - неистощима.
И несется над Москвой
Хриплый голос твой живой.

Годовщина, годовщина.
Мать-страна качает сына:
"Баю-баю, спи, сынок!
Я с тобою сбилась с ног".

Годовщина, годовщина!
Города умолкли чинно.
И рыдает, как вдова,
На груди его Москва.