Як зажюрюся я у відчаю тонкому.
Та й спалахнуть ті квіти під вікном.
Та й розійдуться,стеля й стіни дому.
Та й розіллється поглядом-вином.
Як сповістить,одначе,-захмеліє...
Наллє по вінця,-келихом душі.
А ти гадала...певне не посміє,
Тебе в одинці із собой лишить..?
Напевне знала як воно буває...
Як стелить погляд,як в постіль кладе.
Як вірить крепко,серцем як кохає...
У темноті,до світла як веде..?
Чи то зневіра розцвіла мов квіти...
Чи не підтримав,як в житті бува?
І вже нема крила щоб долетіти...
І наче ж бо,жива! Як не жива.
(Понкратова.О.В.)
Напевне
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119021300350
Свидетельство о публикации №119021300350
Рецензии