Восьмистишия - Поэма АННА

Поэма АННА
 (в которой автор перевоплощается
                в свою героиню)

За щастям

За щастям летимо ми чи тупцюєм,
а де ж воно омріяне на ділі
у цім житті, що батогом лупцює
пожадливу розбещеність надії.

Шукати щастя марно у природі.
Є суміш випадково ненавмисна –
солодкий біль та гіркість насолоди.
Як світло і пітьма вони сумісні.
***

Сніговий намет

Немитий посуд та пусті стакани.
Відрижка водопровідного крану.
Ще день один майнув, неначе привід.
Жбурнула день цей я у сміттєпровід.

Впиваюся гіркою самотою.
Кохаюся всю ніч сама з собою.
Здалося це мені, що саме той він –
цей сніговий намет. А був метою.
***

Джига на столі

Перекласти лють до них на ноти.
Станцювати джигу на столі.
Щоб тарілля чавили чоботи.
Щоб забрьохать дам та королів.

Щоб на мене вирячили очі
наче дами й наче королі.
Щоб натанцюватися досхочу
та гайнути звідси на метлі.
***

Де тепло

Дерева встромили у небо гілля –
незграбне, нахабне, безлисте.
Спитала у стовбура чорна земля:
–      Чого це у небо поліз ти?

– Тут дійсно і холодно й вогко мені,
та пташки дзвінкі і дотеппні,
і вітер співа розбишацькі пісні
Не всюди цікаво, де тепло.
***

Крізь мармур

Я прагнула дивитися крізь мармур
та не уздріла я крізь стіни ці
живу там душу. Я шукала марно.
Бо там було склепіння для мерців.

Почути там твоє хотіла серце.
Даремно слух напружувала я.
Бо я і ти й кохання наше – все це
не дуже мудра вигадка моя.
***

Невдахи

Кого презирство надихає,
кого штовха на вчинки лють –
у справах пощастить нехай їм.
Хай сльози вороги проллють.

Нехай не відчувають втоми
і не втрачають жодну мить.
Але не впевнена я в тому,
що цим невдахам пощастить.
***

Бо я люблю

Я випещу твої найгірші звички.
Від болю та образи не заплачу.
Бо я люблю твоє нахабне личко.
Бо я люблю твою зухвалу вдачу.

Бо для твого брутального я вжитку,
яку би не дістала я освіту.
Бо я така ж сама безгрішна жінка,
як всі жінки брудного цього світу.
***

Самотня в ванні

Дивлюсь – яке у мене тіло!
Які чарівні в мене груди!
Мені давно уже кортіло
усе це показати людям.

Ну, хоч одному глядачеві
усе можливе й неможливе.
Та це побачить і втече він,
бо він лякливий, полохливий.
***

Злі обіцянки

Злі обіцянки, як отрута в череві.
Із мертвих яблук посадив Ти дерево.
Від дурманців, нашептаних нам коброю,
ми манівцями ходимо недобрими.

Чаклун ти наш, казковий Крібле-краблику.
Побив Ти нас за те, що з*їли яблуко.
Хіба ж одне? Ми з*їли їх без обліку.
Ми всі – Твої непослухи-хвороблики.
***

Театр абсурду

Колись тут грали флейти, труби,
а нині сморід тут і трупи.
Мерці повстали, мов крести,
а хто живий – із корости.

Дійшли ми до Страшного суду
в театрі драми та абсурду.
На сцені ми, а глядачі –
самі могилокопачі.
*** 

Часоплин

Немає, кажуть, мобіле-перпетуму?
А звідки цей невпинний часоплин,
оспіваний нездарами-поетами,
що йшли у вічність крізь безглузддя днин.

І біжимо за ним, як естафета ми.
Ми – натовп Богом скривджених калік.
Не вбиті ще камінням та кометами.
Не знаючи – впадемо де й коли.
***

Надрукований вірш

Мої вірщі злетіли
з газетних сірих шпальт.
Я в небо захотіла,
та носом ув асфальт.

Колінки також здерла.
На них із брудом кров.
І дивно, що не вмерла
до рим моя любов.
***

Кубик-рубик

Розвалився кубик-рубик.
Всі думки робились вщент.
Десь гримлять фанфари-труби.
Там чига на мене щем.

Диким реготом сміється,
гострить дзьоба хижий крук.
Диво-дивне – все ще б ється
сердце злякане – тук-тук.
***

Лабіринт

В який податись лабіринт?
Куди загнати дух та розум,
де стануть рима або ритм
чарівним чимось, нетверезим.

Де Соломона розумніш
я стану від якоїсь кави.
Де буде мій буденний вірш
неперевершено цікавим.
***

Дарунок

Дарую я тобі не сонце.
Поглянь-но у своє віконце.
Там безліч зір. Одна – це я.
А з нею посмішка моя.

Ти уяви, що це не зірка,
а в світ якийсь блискуча дірка.
Як це твій розум осягне,
тоді й побачищ ти мене.
***

Новорічний дарунок

Дарую тобі відблиск світлофора
і зебру під ногами пішоходів.
Дарую листя, що злетіло вчора
і день майбутній. Хай скоріш надходить.

Шнурки дарую від своїх кросівок.
Хай будуть вони тобі за любисток.
І згадуй мене молоду й красиву
та тільки не зробися фетішистом.
***

Пара

На кафелі стояла пара.
І хоч із їхніх вуст – ні пари,
та одне одним милувались
і носиками цілувались.

Встромила в них я ноги босі.
Закрила кран. Обтерла коси.
Та, посміхнувшись їм лукаво,
пішла на кухню пити каву.
***

Магічна цифра

Де дві душі зливаються в одну,
немає там ні спокою, ні сну.
Два розуми зникають у імлі.
Два почуття лишились на землі.

Мета цих двох – зробити щось одне,
земна якого слава не мине.
Коли вони підуть без вороття,
щоб не скінчилось не Землі жииття.
***

Дзеркало

Його замордували таргани.
Свою красу вивчали в нім вони.
Його давно заткали павуки,
що вдовольняли мухами смаки.

Дивлюсь я в нього й чую голоси.
Хто юності шукав в нім, хто краси.
А також бачу хитрий усміх тих
хто зовсім був не схожий на святих.
***

Великий каламбур

Ми віримо, що ми володарюємо.
Але життя – великий каламбур.
І що ми Богу в жертву не даруємо,
чекає десь на нас останній мур.

Здається нам, що вище та все вище ми,
та, з висоти зірвавшись шкереберть,
впадемо всі у власне попелище ми.
Найкращих з нас – і тих чекає смерть.
***

Струм

Я прагну, щоб пробігся струм по тілу,
щоб іскри шаленіли від вогню.
Та щоб душа у вирій відлетіла,
як тіло під тобою увігну.

Кохати хочу віддано, шалено,
без розуму, без страху, без вагань.
Хай Бог палку взаємність надішле нам,
щоб найпалкіший заздрив нам вогонь.
***

Парфуми

Хто чув, як влітку пахнуть зорі
під час липневої задухи.
І, може, як далекозорі,
існують ще й далеконюхі.
***

Безглуздя

Я глуздом втомлена буденним.
Як нудно мудрим буть щоденно.
Мабуть якийсь нікчемний хлюст
поняття запровадив – глузд.

Безглузлдя – совсім інша справа.
Воно шалене та лукаве.
А глузд, немов нікчемний пень –
щось безнадійне та тупе.
***

У небі

У небі хмаркою пливу,
щоб впасти долу снігом.
Читаю ніжками траву,
немов очима книгу.

Губами спраглими ловлю
останні краплі літа.
Руками сонце обхоплю
та поцілую вітер.
***

Без рими

Розгубила весна пелюстки.
Сонце в хмарі себе спалило.
Місяць кида у море зорі.
Пахнуть квіти старих шпалер.

Тиша мріє в душі  й навколо.
Комарові схотілось крові.
Ув очах мерехтить волога,
одягає у кола світ.
***

Жабеня

Ні жодне око в хаті не горить.
Чи може мертвий світ, чи може спить.
Співає місяць місячну сонату,
а жабеня мале не в змозі спати.

Воно кричить – Жени ти їх, жени,
свої думки похмурі та сумні,
а з ними і сумління волохате.
Від нього дуже лоскотно мені.
***

Життя в літургії

Хтось бавиться лезом з моєю душею.
і гра ця на користь йому.
Поету зашкодила цьому невже я,
що мене штовха у пітьму.

Я звикла до коми. Життя в літургії.
Як боляче сонце сліпить.
Я тільки-но вийшла іх лона повії,
а батько зі мною вже спить.
***

Серця щем
http://valervinar.narod.ru/kiev/05-serczya_shchem.mp3

Лунає сміхом серця щем.
Не може пам*ять схаменутись.
Чи стати снігом, чи дощем,
щоби до тебе доторкнутись.

В минуле прошу тебе ще
хоч на хвилинку повернутись.
Чи стати снігом, чи дощем,
щоби до тебе доторкнутись.
***

Чисті шибки

Спроквола кліпають віконця.
Як очі їх немиті скельця.
Не відбивається в них сонце.
Не виривається з них серце.

Я обернусь дощем, що ллється,
а потім хмарами-шовками,
щоб доки серце твоє б*ється,
ти жив із чистими шибками.
***

Розмова з фото

Твоє напроти мене фото.
Ні пари з вуст. Ні піни з рота.
Допоки цій свічі горіти,
давай з тобою говорити.

З*явись чи зліва ти, чи зправа.
Життя без тебе – кепська справа.
Тобі, мій любий або милий,
заціпило чи заніміло?
***

Цнота

Хто знає як – цнота, чи цнота?
Що взагалі таке – чеснота?
І що за пОшесть чи пошЕсть –
дівочу загубити честь?

Дурні це чи безглузді вісті,
що наша честь у певнім місті,
і що для неї, недарма,
і місця кращого нема.
***

Свіча

Свіча реве, стікають сльози,
неначе в тілі її лезо,
неначе хлещуть її лози
чи переїхали колеса.

Вона живе, палає доки.
Вона, мабуть, жила б і довше,
як не горіла б, не світила.
Без світла жить – занудне діло.
***

Ковдра

Накрила мене ніч старою ковдрою,
благенькою, що зношена до зір.
І гріх, що робить мене знов немудрою,
вишукує в пітьмі палкий мій зір.

Ніч – покритка, відома всім розпусниця.
Минулий день вже роги має знов.
Щоночі розкриваюсь, наче вустриця,
щоби уявну увібрать любов.
***

Сонце

Сонце ізнов доганяє мене,
Ось-ось, здається, наздожене.
Трохи напружусь і може втечу.
З мороком нині я бути хочу.

Завтра в моє увійдеш ти життя
Знову згвалтуєш мої почуття.
Нині не треба, бо дуже сумна
та що завжди та усюди одна.
***

Над прірвою

І двері замкнені,
і руки зв*язані.
Не вір сльозам нині.
Не в перший раз вони.

Одну з гетер твоїх
покинь над прірвою.
Не стане стервою,
то буде курвою.
***

Жадоба до щастя

Жадоба до щастя воскресла,
і мрії вогонь запалив.
І крига неначе скресла,
бо він мене заволів.

Збрехала, що в щастя не вірю.
що я не бажала його.
Збрехала, що я не повія,
що я не радію з того.
***

Баракуда

Смакуй свій поп-корн та ковтай кока-колу,
втопи свої очі в екран.
Ніякий рекорд не поставиш ніколи,
ніколи не зірвеш стоп-кран.

Твої ідеали – порожня посуда.
Життя тобі не до пуття.
Живеш ти чимало, та лінь-баракуда
вже з їла твої почуття.
***

Сезон відкритих душ

Настав відкритих душ сезон.
То ж браму відчиняй, Сезам.
І знай – у цьому є резон,
то ж краще відімкнися сам.

Хапай шматки відкритих душ
та себе звеселяй чимдуж,
бо знов натягнуть саванИ
та стануть мертвими вони.
***

Тінь
http://valervinar.narod.ru/kiev/02-tin.mp3

Тінь з асфальту дивиться на мене.
Знає вона мене достеменно.
Йде вона зі мною в ногу знову.
З нею у розмові ми та в змові.

Пр. Тінь моя, не завмирай біжи-но.
       Тебе переїхала машина.
       Пан  якийсь на тебе плюнув смачно.
       Ти ж як я – безпечна, необачна.
***

Розмова

- Уб*єш Ти нас за що? – За сміх.
– Та сміх – це ж невеликий гріх.
- Уб*єш Ти нас за що? – За плач.
– Та плач – це кат наш та палач.

- Уб*єш Ти нас за що? – За крик
– Та Ти ж давно до нього звик.
- Уб*єш Ти нас за що? – За те,
що дуже довго живете.
***

Ніцше

Світ – вщент, на дрУзки, на шматки.
В серцях – осинові кілки.
Де думка тільки про млинці,
лисіють всі потилиці.

Зірки – кінцівками цигар,
З щелепи Бога – перегар.
Та Бога видумав шумер,
а після Ніцше Бог помер.
***

Настрій

Мій настрій сизий, наче небо.
Чого даси – мені не треба.
Мене від тебе вир неси.
Та ти й нічого не даси.

Смалить “гишпаном” – це “fumar”.
Чорнильниця – це каламар.
Чи не з надій моїх димар
напхав у небо стільки хмар.
***

Хижі тіні

Де, виринаючи з пітьми,
блукають містом хижі тіні,
обличчя темні та німі
затоплені у власній слині.

Бездушні з пластику міста,
ви – клітки для кролів смердючі.
І спрага, що пече вуста,
вас спалить скоро й неминуче.
***

Вино

Нині вино в мені
плеще, як я в собі.
Ми не феномени,
також не яструби.

Крапля іще вина –
вийду із себе я
і потече вона
тепла, мов сепія.
***

Задрімати мріями
http://valervinar.narod.ru/kiev/09-zadrimaty.mp3

Задрімати мріями.
Лоскотати віями.
Запросити зорі у танок.

Лити спів, збирати цвіт
із рожевих щедрих віт.
Із сонетів виплести вінок.
***

Цнота

Згубила гудзики цнотливість
і чути лемент про невинність.
Що за примара – туга та?
Кому потрібна ця цнота?

Чи золота вона, чи срібна,
що так усім вона потрібна.
Бо кожен хоче свіжих дів,
якими хтось не володів.
***

Блюз

Я хочу опинитися у дроті.
У слухавку ввійти і жити там,
де ти пливеш по нотах, як на плоті
у блюзовий, у армстронговий храм.

Я хочу грати на фортепіано,
позбавившись від джинсів та від шуз,
де візмеш ти мене, від блюзу п*яну,
та увійдеш у мене, наче блюз.
***

Коло
http://valervinar.narod.ru/kiev/03-kolo.mp3

Осінь з неба спада дощами.
Осінь нам всі гріхи прощає,
літо бабине обіцяє
і, здається, нема кінця їй.

Та зима замела снігами
і замовкли осінні гами.
І марніє в душі надія,
що нас знову весна зігріє.
***

Витвір

Струна співала це спросоння: –            Сон я.
А сльози всі змахнув та витер               Вітер.
Підтвердило, що був лиш сон це           Сонце.
Одержав назву мій новий твір –            Витвір.

Хоч і не народило все це                Серце
у справу долучу тепер цю                Перцю
Я пригощаю, пийте ви                Цю каву.
Чи не була ця страва вам                Цікава?
***

Щось це

Я палким своїм коханцем
розчарована уранці –
він мій ніжний сон дівочий
не тривожив серед ночі.

В нього, ще коли лягали,
щось було поміж ногами,
а як час прийшов вставати,
стало щось неначе з вати.
***

Самба

Дівчина вправно танцює самбу.
Стегнами крутить наче блудниця.
Дуже кортіло побачить вам би
те, що ховає її спідниця.

А глядачі усі до одного
чи у простраціі, чи у нірванні.
Дівчина хоче того ж самого –
щоби спідницю з неї зірвали.
***

Смертельна гра

Ти дуже шляхетно летіла додолу.
Тобі не скорилась гора.
У цинковій сукні вернулась додому.
Смертельна скінчилася гра.

З полону та волі ти вибрала волю
і хай Він життя відібрав,
та ти так шляхетно летіла додолу,
що Бог тобі гру цю програв.
***

Око

Відженіть всіх чорних круків
від рожевих голубів.
Нащо ці смертельні муки.
Нащо цей пекельний біль.

Пр.   В світлі місячнім високім
         я пишу тобі листа.
         Зирка ніч зеленим оком
         злого чорного кота.
***

Вітер тополі
http://valervinar.narod.ru/kiev/08-vitertopoli.mp3

Вітер тополі несе дощі.
Може й зламать тополю.
Хочу я болю та радощів.
Радість хіба без болю.

І потребую усе й мерщій
я від своєї долі
Хочу я болю та радощів.
Радість хіба без болю.
***

П*яний метелик

Я метелик п*яний від нектару,
завжди нетверезий від амброзії.
Нетверезий – не завжди нездара.
Не завжди тверезий – сповна розуму.

Не завжди логічні мої вчинки.
Нелогічне те, що йду по лезу я.
Будуть хай логічними мужчинки,
бо жінки і є сама поезія.
***

Я – сіно
http://valervinar.narod.ru/kiev/11-ya_sino.mp3

Я – сіно, що пахне сонцем.
Я – ліжко моїм коханим.
Усім громадянам – соціум,
а егоцентристам – ванна.

Чому ж у вікна сама я
у вечір сиджу суботній?
Я все, що потрібно, маю.
Чому ж я така самотня?
***

Навіщо ноги

Дійшла я врешті-решт до розуміння –
Навіщо ноги? Ноги ... для ходіння.
Чоловіки розумні тільки зовні.
Думки їх та бажання нерезонні.

Потрібні цим тварюкам полігамним
не ноги наші. Щось поміж ногами.
Воліють наших ніг, бо закортіло
занурити кудись їм хтиве тіло.
***

Білі крила

Біле пір*я сніг на землю сипле,
наче голубів роздер шуліка.
Чи шуліка той був ненаситний,
чи була їх зграя завелика.

Біле пір*я чорну землю вкрило.
Тепло їй і сни її глибинні.
Бачить в них блакить вона та крила
в нероздертій зграї голубиній.
***

Сканування
http://valervinar.narod.ru/kiev/07-tilo.mp3

Чи мені примарились ті руки,
що торкались кіс моїх та стану.
Я ці руки посеред розлуки
пригадаю знову і розтану.

На своєму тілі їх сканую,
наче знов життя їм можу дати.
Обіцяю – доки я існую,
буду я ці руки пам ятати.
***

Бодлер

Ви читали колись Бодлера?
Він естетиці дивній вчить,
де крізь шлункові виразки-діри
витікають назовні харчі

Розчин мозку чи розлад шлунку?
Не смакує вам? Не до душі?
Вірші різного є гатунку.
У Бодлера такі вірші.
***

Где мера?

Где мера и ответственность,
там трезвость и запрет.
Простится мне естественность
по молодости лет.

Вот вырасту и глупости
не станет ни следа.
Но на каком углу, прости,
мы встретимся тогда?
***

Метелик

Його по щоках лупцював метелик,
М*який барвистий гублячи пилок.
Ніхто не чув жахливий зойк в пустелі,
коли його нап*яли на кілок.

Мене, що порятунку зараз молить,
метеликова доля не мине.
Якийсь дослідник, може ентомолог,
на щось м*яке нап*ялює мене.
***

З Новим роком

Прийшло до мене
з підбитим оком
мале й зелене:
- З новим пороком.

Я не стерпіла
його наруги,
йому підбила
ще й око друге.
***

Омана

Я дарую собі квіти,
начеб-то від тебе.
Посміхаюся привітно.
Плигаю до неба.

Тебе наче і не треба.
Треба лиш омани.
Скоро я сама від себе
покриткою стану.
***

Мавка
http://valervinar.narod.ru/kiev/14-mavka.mp3

Любий мій рибалка,
маєш довгу вудку.
Щоб клювала рибка,
награєш у дудку.

Я – зелена мавка
з білої берези.
Як почула дудку,
стала нетвереза.
***

Серце

На поживу диким гусям,
хоч багато в ньому перцю,
покришу буханчик серця.
Я без нього обійдуся.

Ти не взяв його, ледащо,
а було воно для тебе.
Як тобі його не треба,
то й мені воно нінащо.
***

Звездные войны.

Измять бы собственное эго
и бросить в урну, как письмо.
Альдебаран не любит Вегу.
Да он – ничтожество само.

Пусть выбрал он Кассиопею,
пусть Вега плачет по утрам.
Одним живу я, что успею
ему сказать, что он – баран.
***

Молочные мюсли

Мама кормит молочными мюслями.
Папа тоже несет напраслину.
Если плыли бы в ихнем русле мы,
то катались бы, как сыр, в масле мы.

И не важно – жара ли, сырость ли,
не втыкаются, что мы выросли.
Вымогатели и вредители
мы взрослее своих родителей.
***

У вирій

Ось ведмеді, мов білі лебеді
полетіли у синій вирій.
Проспівали мені – wir liebe dich.
день без них невимовно сірий.

Ті, що цих мандрівних ведмедиків
в небі зовсім не помічають,
вчили тільки-но математику.
Медитацію не вивчали.
***

Я не кішка
 
Я не кішка, а ти не березень.
Та літати не тільки янголам.
Помандрую дахами через день,
а у інші дні ще й фольксвагеном.

Лоскотати не тільки дотиком,
а словами чи ока віями.
Жартувати не анекдотами,
а надіями або мріями.
***

Дві тіні

Дві тіні у відблисках свічки
жертовний танок танцювали.
Клялися кохатися вічно.
Років не жахались навали.

Та зникли обидві ці тіні,
як тілько-но свічка погасла.
Дві тіні – хіба ж вони винні,
що марні усі наші гасла.
***

Дефлорація

Мій милий. Маеш рацію.
Вже час на дефлорацію.
Та кажуть медінспекції
про деякі інфекції.

Дають вони інструкцію
до всіх вживать обструкцію,
чи сам-на-сам у акції
вдаватись до абстракції.
*** 

Дефлорація

Але ж занудна праця є –
кохатися з Горацієм.
То ж хай їм грець – цим лекціям,
бацилам та інфекціям.

Прийла до тебе вранці я
на цю на дефлорацію.
- Чи турок ти чи грек? Це ж я.
Та де ж твоя ерекція?
***

Я проспівала

Я проспівала вам шматочок серця.
Частинку свого его вам відкрила.
Порвіть сторінки, пошматуйте крила.
Тримати нащо книгу вам тепер цю?

Але для когось стане як причастя.
Торкнеться може деяких персон це.
Хтось не відчує більш гіркого щастя,
ніж біль у серці,  змішаний із сонцем.
***