Володимир Висоцький Через 10 рокiв у Аерофлотi

Володимир Висоцький «Через 10 років у Аерофлоті»

Чого ж бо не лякатися літати,
Коли мій керівник Є.Б.Кирпатий,
Жаліє наче, та, кольнуть мастак.
«Ех! – каже. Бідолаха,
У них, десь поблизу Чикаго
Була аварія недавно, от то так!
Хоча б він сплюнув: усі ж люди - браття!
І ми  - удвох, та й не під кумачем…
Та для заводу можу політать я
Аби як й хоч куди, як припече!

Не боюся, бо добре вже вклав.
Щоб по трапу злетіти на борт,
На землі тренуватися став,
Затягнув ремінь, що некомфорт …

Та слава богу я не відлітаю,
В аеропорті я весь час чекаю
Іще з одним – таким же – побратим!
Ми випили вже сьому,
Що сядемо, грець всьому,
І може навіть там, куди летим.

Хай з ресторану ти гірку не візьмеш,
Там радіо мовчить, там благодать –
Швейцар вбіжить і гаркне: «Хто на Вільнюс?
Як пили, то й не треба гальмувать!» 
   
Як летіть – гострий ніж та петля:
Ні поїсти, ні випить й курнуть,
Щоб безпечно – повинен був я
Ремінякою себе примкнуть. 

У автомата – мізків палата –
Стою, сміюсь я трохи дурнувато,
Таке ж бо відповів той автомат.
Мабуть, що в Єйську
Все європейське,
Свобода слова, якщо слово - мат!

Товариш мій став трошки заграваться,
Вже йде наряд міліції, бо тут –
Він гнув гвинти у Іла-18,
І вимагав скоріше парашут.
 
Настанови йому став давати:
«Пашка! Паша! Пашуля! Пашут!
По маленькій, як будем вливати,
То навіщо тоді парашут!?»

Він пояснив – такий брехать не буде –
Летів без ременів, не те що інші люди,
Тут вибух, та його він не проспав.
Мій дорогий всезнайко
Дістав скоріш фуфайку
І м’яко прямо в квіти десь там впав.

Від тих історій всі ми очманіли!..
Та тут лиш переноси в нас лише,
Всі рейси одностайно відмінили
Уже на 33 грудня. Це вапше!

Я даремно на пупі верчусь,
Я даремно забув мудрощі,
Як НП буде, то приземлюсь
На китайськім тоненькім плащі.

Та сам у себе глибше поринаю,
І розумію: вийшов без плаща я!
То, що ж ти натворила, Кать, а Кать!
Сусідки Маня й Фроська
Дали лиш дві авоськи,
Й повітря в дірки буде проникать!

Дослухався об’яви та й не радий,
Тепер не встану, хоч мене ти ріж.
Почув, що: «Пасажири листопада
У травні вилітають, не раніш!»

Нащо смикаюсь: Єйськ – не Бейрут,
Пасажири, як вівці щось ждуть.
Терористів на борт не беруть,
Тож весною відправляться в путь!

Рахуйте мене повним ідіотом,
Але б і там літав «Аерофлотом»!
У них – гуд бай – і в небо,.. і ти теж.
А тут – сиди та грійся,
Затримка – ти надійся,
Що день якийсь, а зайвий проживеш!

Взяли ми пунш й індика шкіру грубу!
Тепер до вітру мчимось чим скоріш:
Вбиральня – на дворі, хоча і грудень,
У Новий рік в нас завше так летиш!

Мій товариш вже, як порося,
Всіх збирається зняти й змістить.
«Як же так, що країна в нас вся, -
Як подумать, -  на місці стоїть!» 

Тим часом десь мабуть у Красноярську,
На кахелі, розсівшись по-татарськи,
Не переймаючись: хай є, як бог дає,
Мабуть, добу вже третю
Сидить у туалеті
Й за Новий Рік шампанське тільки п’є!

Розмішує він воблою в бокалі,
Щоб вийшов гас – від гасу він блює,
Сидить собі у аеровокзалі
А Новий рік ніяк не настає.

Та в Хабаровськ літак не летить,
Там надійно засів десь він так …
Нам при нових розкладах не жить,
Бо в нас змін не буває ніяк!


Музика: Володимир Висоцький
Слова: Володимир Висоцький/Володимир Туленко

https://www.youtube.com/watch?v=NCMHRq0y_Kk

*****
Владимир Высоцкий «Песня командировочного, или «Через десять лет в Аэрофлоте»

Ещё бы не бояться мне полётов,
Когда начальник мой Е.Б.Изотов,
Жалея вроде, колет, как игла:
«Эх! — говорит. — Бедняга!
У них и то — в Чикаго
Три дня назад авария была».

Хотя бы сплюнул: всё же люди — братья,
И мы вдвоём, и не под кумачом...
Но знает, чёрт, и так для предприятья
Я — хоть куда, хоть как и хоть на чём.

Мне не страшно, я — навеселе,
Чтоб по трапу пройти, не моргнув,
Тренируюсь, уже на земле
Туго-натуго пояс стянув.

Но, слава Богу, я не вылетаю —
В аэропорте время коротаю
Ещё с одним — таким же — побратим!
Мы пьём седьмую за день
За то, что все мы сядем,
И, может быть, — туда, куда летим.

Пусть в ресторане не дают навынос,
Там радио молчит, там благодать —
Швейцар вбежит и рявкнет: «Кто на Вильнюс!
Спокойно продолжайте выпивать!»

Мне летать — острый нож и петля:
Ни поесть, ни распить, ни курнуть,
И ещё — безопасности для
Должен я сам себя пристегнуть.

У автомата — в нём ума палата —
Стою я, улыбаясь глуповато.
Такое мне ответил автомат!..
Невероятно — в Ейске
Почти по-европейски —
Свобода слова, если это мат.

Мой умный друг к полудню стал ломаться,
Уже наряд милиции зовут —
Он гнул винты у Ила-18
И требовал немедля парашют.

Я приятеля стал вразумлять:
«Паша! Пашенька! Пашка! Пашут!
Если нам по чуть-чуть добавлять,
Так на кой тебе шут парашют!»

Он пояснил — такие врать не станут —
Летел он раз, ремнями не затянут,
Вдруг — взрыв, но он был к этому готов,
И тут нашёл лазейку, —
Расправил телогрейку
И приземлился в клумбу от цветов.

Мы от его рассказа балдели!..
А здесь всё переносят, и не зря,
Все рейсы за последние недели
Уже на тридцать третье декабря.

Я напрасно верчусь на пупе,
Я напрасно волнуюсь вообще:
Если в воздухе будет ЧП, —
Приземлюсь на китайском плаще.

Но, смутно беспокойство ощущая,
Припоминаю: вышел без плаща я!
Чего ж ты натворила, Кать, а, Кать!
Вот только две соседки
С едой всучили сетки...
А сетки воздух будут пропускать!

...Прослушал объявление! но я бы
Не встал, теперь меня не подымай.
Я слышу: «Пассажиры за ноябрь!
Ваш вылет переносится на май».

Зря я дёргаюсь: Ейск — не Бейрут,
Пассажиры спокойней ягнят,
Террористов на рейс не берут,
Неполадки к весне устранят.

Считайте меня полным идиотом,
Но я б и там летал «Аэрофлотом»!
У них — гуд бай — и в небо, хошь не хошь.
А здесь — сиди и грейся:
Всегда задержка рейса,
Хоть день, а всё же лишний проживёшь.

Мы взяли пунш и кожу индюка — бр-р!
Теперь снуём до ветру в темноту:
Удобства — во дворе, хотя декабрь,
И Новый год
летит себе на ТУ.

Друг мой честью клянётся спьяна,
Что он всех, если надо, сместит.
«Как же так? — говорит. — Вся страна
Никогда никуда не летит!»

А в это время где-то в Красноярске,
На кафеле рассевшись по-татарски,
О промедленьи вовсе не скорбя,
Проводит сутки третьи
С шампанским в туалете
Сам Новый год — и пьёт сам за себя.

Помешивая воблою в бокале,
Чтоб вышел газ — от газа он блюёт, —
Сидит себе на аэровокзале
И ждёт, когда наступит новый год.

Но в Хабаровске рейс отменён,
Там надёжно засел самолёт...
Потому-то и новых времён
В нашем городе не настаёт.