Внук жаліється бабусі:
"На подвір'я йти боюся.
У гусей там злий вожак,
лютий і страшний гусак.
Він до мене підбігає,
довгу шию простягає
і шипить, немов змія,
ледве втік від нього я!"
Бабця хитро посміхнулась
і з окрайцем повернулась.
Каже: "Той страшний гусак -
найхоробріший вожак.
Він же зграю захищає,
от на тебе й нападає.
На подвір'я будеш йти,
цей окрайчик прихвати".
Лячно! Та куди подітись?
Треба з гусаком миритись.
А гусак вже й не шипів,
жадібно окрайчик з'їв
і на другий день вже зранку
радо зустрічав Іванка,
шию вже не простягав,
а окрайчик виглядав.
Хвалиться онук бабусі:
"Гусака я не боюся!
Він тепер не тільки зграю,
а й мене оберігає!"
Малюнок Юлії Петренко.
Боягуз
© Copyright: Вита Вольна, 2019
Свидетельство о публикации №119020802532
Свидетельство о публикации №119020802532
Рецензии