Серед снiгу наснились верба i... Нiна Трало

Оригінал:

http://stihi.ru/2019/02/05/10277

Серед снігу наснились верба і червона калина,
і стежина у далеч в зеленому ще спориші,
незміліла ріка мовчазного одвічного плину
і наточені леза холодних безжальних ножів.

Чорно-білий мій світе, жорстокий і немилосердний,
ти повільно протнеш, ти пронижеш і тіло й думки,
знахабнілим ножем розпанахаєш землю і зерна,
залишаючи стигми - знекровлені чорні гілки.

Вже і душу мою ти підносиш  на капища отчі
в біснуватому танці, скупавши в гарячій золі.
Роззирають тебе нескупі перелякані очі
і вогнені епохи, і леза, і зерна в землі.

Дотліває мій сон... Ось така написалася доля -
витягати щоденно з криниці гарячий пісок,
заспівати пісень, відцвісти на останньому полі
і чекати на першім онуків упевнений крок.
05.02.2019


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Меж снегов мне  верба и калина однажды приснились,
и тропиночка вдаль, что видна посреди спорышей.
Немелевшей реки берега молчаливые взвились
и холодные грани наточенных острых ножей.

Чёрно-белый мой мир, ты жестокий и немилосердный
ты проткнёшь, ты пронижешь и тело и мысль второпях,
обнаглевшим ножом распанахаешь землю и зёрна,
оставляя клеймо в обескровленных чёрных ветвях.

Так и душу мою отнесёшь ближе к капищам отчим,
в бесноватых движеньях купая в горячей золе.
И глядят на тебя, перепуганы до смерти, очи
и эпохи былые, и лезвия, зёрна в земле.

Дотлевает мой сон…вот такая мне выпала доля –
доставать из колодца горячий песок не спеша...
много песен пропеть, отцвести в отдалённейшем поле,
а на первом - дождаться бы внуков уверенный шаг.


Аватар из Инета,
автор фото Кира Волгина