Андрiй Вознесенський Спiвак

Андрій Вознесенський «Співак»

Не називайте його бардом.
Поетом був Він за природою.
Згубили меншого ось брата
Ми - всенародного Володю.

Не зникли вулиці Висоцького,
Живе і плем'я в "Леві - страус",
Від Чорного і до Охотського
Країна в нас не наспівалась.

Все, що лишилось від Висоцького,
Його кіно та телесерії
Глядить від року високосного
Людське серечко милосерднеє ...

Навколо тебе дуже скоро
Вічно живі ми проростали,
Так ти хотів, щоб не актором -
Щоби поетом називали.

Праворуч входу на Ваганьково
Могила вирита вакантна,
Покрила Гамлета Таганського
Земля в єсенінській лопаті.

Дощі загасять свічки воскові ...
Все, що лишилось від Висоцького,
Магнітофонні розфасовки
Несуть, немов бинти, добродії.

Ти жив, грав і співав з веселкою,
Любов російська  ти, і рана.
То й чорна рамка недоречна тут,
Людські тісні тобі всі рамки.

З яком душевним навантаженням
Співав Хлопушу та Шекспіра -
Ти говорив про наше, руське так
Що нас щипало та щемило.

Писаки лишаться писаками
В паперах тлінних і крейдованих.
А співаки злетять, мов птахою, 
В народу зойку мілліонному .

© Володимир Туленко. Переклад 2019

*****
Андрей Вознесенский «Певец»

Не называйте его бардом.
Он был поэтом по природе.
Меньшого потеряли брата --
Всенародного Володю.

Остались улицы Высоцкого,
Осталось племя в "Леви--страус",
От Черного и до Охотского
Страна неспетая осталась.

Все, что осталось от Высоцкого,
Его кино и телесерии
Хранит от года високосного
Людское сердце милосердное...

Вокруг тебя за свежим дерном
Растет толпа вечно живая,
Так ты хотел, чтоб не актером --
Чтобы поэтом называли.

Правее входа на Ваганьково
Могила вырыта вакантная,
Покрыла Гамлета таганского
Землей есенинской лопата.

Дождь тушит свечи восковые...
Все, что осталось от Высоцкого,
Магнитофонной расфасовкою
Уносят, как бинты, живые.

Ты жил, играл и пел с усмешкою,
Любовь российская и рана.
Ты в черной рамке не уместишься,
Тесны тебе людские рамки.

С какой. душевной перегрузкой
Ты пел Хлопушу и Шекспира --
Ты говорил о нашем, русском
Так, что щипало и щемило.

Писцы останутся писцами
В бумагах тленных и мелованных.
Певцы останутся певцами
В народном вздохе миллионном.