Стоїть в степу курган розритий
Там воїн спить у вічнім сні.
Над ним віки летіли і вітри.
Летіли дні,мінялися народи.
Мінялись мови і пісні.
Тисячоліття спить він в сні холоднім.
Він страж землі! Іржавий меч,
Навічно стиснув у руках.
Колись він знав цей світ і бився славно.
Тепер він невідомий воїн - прах.
Історія і смерть забрали його ім,я.
І світ його давно погас в імлі.
Та пам,ятає степ ті грізні битви,
Де вершником стрімким летів він
На коні.
І рівних не було йому на світі.
Скiф
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119020307678
Свидетельство о публикации №119020307678
Рецензии